Оригінал статті “Assessment design won’t stop cheating, but our relationships with students might” авторства Associate Professor; Director: Academic Integrity, University of South Australia;  Associate Director: Curriculum Development and Support, Teaching Innovation Unit, University of South Australia; доступний за покликанням: 
https://theconversation.com/assessment-design-wont-stop-cheating-but-our-relationships-with-students-might-76394 

 

Зміни в освітній сфері створили чудові умови для того, щоб студенти могли обманювати, – і їм це сходило з рук.

Дослідження щодо зв`язку між системою оцінювання та  академічним шахрайством показують, що студенти можуть обдурити практично будь-який тип оцінювання.

Тож чому це відбувається, і чи є якісь шляхи подолання цього явища?

Чому студентам так легко обманювати?

Колишнє Управління з питань навчання та викладання уряду Австралії профінансувало загальнонаціональне дослідження щодо поширення такого явища як академічне шахрайство. Академічне шахрайство – це залучення третьої сторони до виконання будь-яких студентських робіт. Це може бути допомога від знайомих, друзів, або від платних надавачів відповідних послуг. Студентське шахрайство не є новою проблемою. Дедалі серйознішим є збільшення кількості онлайн мереж, платних сайтів для купівлі робіт, що націлені на наївних та вразливих студентів. Ця тенденція виникає в контексті посилення конкуренції, комерціалізації, корупції, скорочення витрат на освітню сферу, казуалізації та проблем із акредитацією у вищій освіті. Це створює хибне перспективу, за якою навчання позиціонують як угоду. Отже, академічне шахрайство може розглядатися як симптом цієї перевантаженої освітньої системи.

15 000 відповідей на опитувальник від студентів з 12 вищих закладів освіти показали, що 6% студентів повідомляли про те, що вони вдавалися до одного або декількох досліджуваних випадків шахрайства. Загалом це:

  1. Отримання вже готової роботи з ціллю видачі її за свою;
  2. Надання допомоги на іспиті;
  3. Отримання допомоги від когось іншого на іспиті;
  4. Написання іспиту за іншого студента;
  5. Передання відповідей/завдань іспиту іншому студенту.

Іноземні студенти, ті, хто володіють більше ніж однією мовою, та студенти інженерних спеціальностей широко представлені в групах тих, хто часто вдаються до шахрайської поведінки.

Студенти доволі рідко користуються спеціалізованими каналами для написання академічних робіт. У більшості випадків, вони отримують допомогу від знайомих – колишніх студентів, друзів або родичів.

Чому студенти вдаються до шахрайських дій?

Усупереч поширеній думці, на якій наголошують ЗМІ, культурний чи мовний досвід студентів не впливає на їхні погляди щодо неправильності вдавання до академічного шахрайства.

Що важливо, студенти, які знаходяться в групах тих, хто вдавався до обману в академічному навчанні, виявилися тими, хто вказував своє незадоволення щодо трьох головних принципів навчального процесу:

  1. Викладачі гарантують те, що студенти розуміють усі вимоги до виконання робіт;
  2. Викладачі надають достатній відгук щодо оцінки студента;
  3. Викладачі доступні до комунікації, коли вони потрібні.

Що ми можемо з цим зробити?

Такі елементи процесу навчання та викладання як дизайн курсу/оцінювання, впровадження принципів академічної доброчесності, процеси оцінювання – три головні компоненти, що формують індивідуальні та персоналізовані стосунки між викладачем та студентом. Без цього у деяких студентів частіше буде виникати бажання вдаватися до різноманітних форм обману.

Для покращення таких стосунків викладачі повинні бути доступними для допомоги студентові під час навчального процесу. Вони мають детально пояснювати вимоги до оцінювання за допомогою стислих інструкцій до виконання завдань та інтерактивних дискусій.

Викладачі також повинні надавати конструктивний, комплексний та вчасний відгук щодо робіт студентів. Також, особливо повинні бути враховані потреби іноземних студентів. Форма стосунків студент-викладач важлива для того, щоб ідентифікувати академічне шахрайство.

Дані з 1200 опитаних працівників адміністрації та викладачів показує, що важливими фактором для ідентифікації академічного шахрайства є ознайомлення викладача із академічними та мовними можливостями студента. Програми з порівняння текстів (на наявність текстових збігів та відповідність стилістики – прим.перекладача) залишаються актуальними та дієвими, проте мають другорядний характер.

Незалежно від методів, які використовують, дуже мало випадків студентських шахрайств ідентифікують. І навіть коли їх виявляли, покарання зазвичай були дуже м`які. Якщо у студента виявляли роблоту, яку виконав хтось інший, зазвичай той студент отримував попередження, і лише 3% таких випадків закінчувалися відстороненням від занять.

Приблизно третину адміністрації університету не повідомляють про порушення студентами принципів академічної доброчесності. Що, в свою чергу, впливає не те, що адміністрація в майбутньому буде менше розглядати випадків академічного шахрайства.

Нові критерії оцінювання не є рішенням проблеми

Результати опитування та інші дані, досліджуванні в межах цього проєкту, показують, що перегляд системи оцінювання не вплине на вирішення проблеми академічного шахрайства.

Аналіз замовлень студентів на сайтах платних надавачів академічних послуг показав, що студенти готові замовляти будь-які типи оцінюваних робіт: від есе, рефлексій, практичних робіт до дисертацій. Аналіз ідентифікованих випадків академічного шахрайства в двох університетах також підтвердив те, що в кожному виді академічних робіт можна зшахраювати.

Хоча академічне шахрайство не можна «виписати» із курсу, проте це не означає, що викладачі не повинні краще продумувати критерії оцінювання студентів. Пріоритетним має бути підхід, за яким при розробці системи оцінювання головне, це щоб студент отримував максимальну користь з навчання. Оцінка не повинна бути єдиним інструментом, спрямованим на зменшення поширення академічного шахрайства серед студентів.

Як зазначалося раніше, перегляд системи оцінювання залишається одним із компонентів багатовекторного та комплексного підходу до забезпечення принципів академічної доброчесності.

Перед викладачами стоїть важлива робота у побудові персоналізованих ефективних відносин із студентами для впровадження найкращих практик викладання та навчання, а також із розробки системи оцінювання. Проте усім надавачам послуг вищої освіти необхідно забезпечити наявність ефективних та послідовних процесів виявлення випадків шахрайства, інформування та надання як викладачам, так студентами результатів для ознайомлення.

Статтю з англійської переклала асистентка проєкту “Ініціатива академічної доброчесності та якості освіти” Москалевич Євгенія.