У повномасштабну війну ніхто із нашої команди вірити не хотів. Ми активно працювали впродовж січня та лютого, а під час розмов за кавою в офісі трішки жартівливо, а трішки з острахом, перепитували одна одну чи всі зробили копії основних особистих документів – “всяке ж може бути”.

Ще 23 лютого 2022 року спільно з Арканзаським університетом ми проводили вебінар про розбудову інфраструктури академічної доброчесності на університетському кампусі для представників наших партнерських ЗВО. На 24 лютого у нас були заплановані інтерв’ю із викладачами та викладачками у рамках серії вебінарів “Дистанційка”. Ми дуже хотіли щоб наші освітяни могли поділитися кращими практиками онлайн-викладання, адже ми переконані, що саме в наших українських освітян за плечима неймовірний досвід. 

Війна змусила нас, як і всіх, переглянути плани та адаптуватися до нових реалій. Надсилати першого листа після повномасштабного вторгнення було, якщо відверто, страшно. У нашому проєкті 60 університетів, багато із яких фізично розташовані у зоні бойових дій, а зараз – в окупації. Зокрема, у нас два партнерських університети із Маріуполя – Приазовський державний технічний університет і Маріупольський державний університет, вісім університетів у Харкові, Херсонський державний університет, три університети у Сумах та області, два у Миколаєві, шість у Києві та області, три у Запорізькій та чотири у Дніпропетровській областях, а також в інших містах, у які “прилітало” – Одесі, Житомирі, Полтаві, Вінниці, та Слов’янську. Чи всі наші учасники живі та цілі? Чи варто взагалі щось запитувати наших учасників та учасниць, якщо йдеться про життя та виживання? Чи варто надсилати численні пропозиції термінових стажувань закордоном, які нам надсилали наші зарубіжні партнери? Хоч це все здавалося недоречним, але залишалося важливе питання: “Де б Ви не були, як Ви там?”

Наважившись на імейла та провівши “перевірку зв’язку” із нашими партнерськими університетами, ми вкотре переконалися, що наш освітній фронт такий сильний, як і військовий. Вже на той час, більшість університетів-партнерів відновили свою роботу і відзначили, що участь у нашому проєкті досі залишається актуальною, навіть попри парадоксальні для ХХІ століття умови: “Так, ми готові продовжувати співпрацю, за умови наявності світла та електроенергії і відсутності активної фази воєнних дій”. Всіх респондентів досі цікавило одне спільне питання – як зберегти якість освіти та академічну доброчесність, викладаючи в умовах війни.

Звісно, були і більш практичні турботи. На запитання про нагальні потреби університетів, відповіді варіювалися від засобів забезпечення безперебійності інтернету до необхідних ліків. Розуміючи, що у нас є змога допомогти,  ми трохи переформатували бюджет проєкту, і запустили Фонд гуманітарної підтримки українських університетів. Нам вдалося підтримати 19 університетів малими грантами та допомогти їм придбати речі першої необхідності. 

Запити були різними. Для деяких університетів необхідна була техніка для відновлення роботи підрозділів та кафедр (ноутбуки, мультифункціональні пристрої, відеокамери, павербенки, wi-fi роутери та інші технічні засоби), оскільки при переміщені не вдалося взяти із собою навіть основного. Багато університетів облаштувували місця для тимчасово переміщених працівників. В одному зі ЗВО ноутбуки були потрібні для надання телемедичних послуг та допомоги потерпілим внаслідок війни. 

Актуальним було придбання пристроїв для забезпечення безперебійної роботи критичної інфраструктури та серверних систем університетів, адже саме вони дозволяли забезпечити стабільність віддаленої роботи викладачів, студентів та співробітників. По незвичному звично було читати про необхідність матеріалів та інструментів для проведення ремонтних робіт, наприклад закриття пошкоджених віконних отворів будівель та ремонтів, облаштовування сантехнічних кімнат, встановлення вікон та дверей, підведення води та опалення у зв’язку із облаштуванням приміщень для тимчасово переміщених осіб. В окупованому Херсоні була проблема із купівлею медикаментів. Одним із найнезвичніших запитів був запит на куплю насіння і засоби захисту рослин, агроволокно, плівку та інші необхідні речі, які сприяли вчасному виконанню агротехнологічних операцій на базі  одного з університетів. Цей університет годує спільноту університету та мешканців міста. 

Наша допомога нам здавалася мізерною у порівнянні із тим, яких втрат завдано деяким з університетів. Але усі університети намагалися використати ці ресурси із надзвичайною скрупульозністю, та закрити найнагальніші запити.

“Дякуємо за підтримку. Це важливо. Тепер заклад має зробити максимально якісні освітні послуги в тих умовах, які є.” – Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

“Хочемо від імені всієї академічної спільноти подякувати за наданий грант, який дає підтримку університету в реалізації як навчальної, так і соціальної місії!” – Чорноморський національний університет імені Петра Могили

“Щиро дякуємо за надану нам фінансову допомогу. Ми намагаємося зробити максимально комфортним життя для вимушених переселенців, котрі проживають у наших гуртожитках і місті загалом. Ваша підтримка надзвичайно важлива для нас! Слава Україні!” – Ужгородський національний університет

“Це дуже важлива підтримка для нас, адже наша країна вимушена використовувати кошти на інші цілі і закуплювати подібне обладнання немає можливості. Ми раді і вдячні БУДЬ-ЯКІЙ підтримці! Нам важливо вижити у цей час як університету, не занедбаючи ЯКІСТЬ освітнього процесу, допомагаючи переміщеним ЗВО та дотримуючись принципів ДОБРОЧЕСНОСТІ! ЩИРО ДЯКУЄМО!!!” – Національний університет водного господарства та природокористування

“Щиро дякуємо Вам за надану можливість допомогти людям, які цього потребують. Це справді важливо. Ми раді відчувати Вашу підтримку, і це допомагає нам рухатись уперед.” – Вінницький національний технічний університет

“Дякуємо Вам за можливість, підтримку і переключення на спільні позитивні дії для переживання подій в Україні!” – Національний університет “Острозька академія”

“Завдяки Вашій допомозі ми змогли розпочати роботу по залученню молоді з тимчасово окупованої території, зокрема Маріуполя, до навчання в українських закладах вищої освіти в межах роботи приймальної комісії університету. Було придбано основне необхідне технічне обладнання для комфортної роботи та спілкування” – Маріупольский державний університет

У зв’язку із запитом на надання психологічної підтримки, зокрема освітнього процесу в надзвичайних умовах, замість “Дистанційки”, ми ініціювали серію вебінарів “Освіта у часі війни”. В основному, короткі відеолекції спрямовані на інформування про техніки психологічної самодопомоги освітянам і студентам. Окрім психологічних порад, наші вебінари інформували про інструменти дистанційного навчання та особливості роботи реабілітологів. Усі вебінари ви можете переглянути на нашому ютуб-каналі: https://www.youtube.com/watch?v=vkhFzM2pObM&list=PLZWbvfmP-Z9FB3zbjqTvk8QwC3OulSxuO

У червні нам вдалося зібрати у зумі представників наших ЗВО-учасників. Це була надзвичайно щемлива зустріч, під час якої після такої довгої перерви і всього пережитого ми змогли попрацювати разом. Ми обговорювали нашу роботу та напрацювання в рамках проєкту, підводили підсумки, рефлексували про отриманий досвід та міркували про подальшу співпрацю. 

“Вдячна за довіру, співпрацю сьогодні та можливість доторкнутися до великої освітньої спільноти та відчути ще більшу гордість за нашу країну!” – Євгенія Ставицька, учасниця заходу

“Величезна подяка організаторам проєкту за безцінну допомогу в забезпеченні якості освіти та розвитку українських ЗВО.” – Оксана Моргулець, учасниця

Разом із тим, ми продовжували розпочату роботу у рамках Проєкту, готуючи матеріали, необхідні для покращення забезпечення якості освіти та академічної доброчесності. Так, наші експерти завершили, а Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти схвалило “Рекомендації для експертів із розгляду внутрішньої політики і процедур забезпечення академічної доброчесності та зовнішньої оцінки їх якості”. Ми закінчили роботу над документом “Інструментарій для інституційного аналізу академічної доброчесності та системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти”, який допоможе ЗВО самостійно оцінити рівень академічної доброчесності та якості освіти, визначити точки для покращення та ухвалити відповідні рішення для вдосконалення цих систем. Для середньої школи ми готуємо “Путівник з академічної доброчесності” для педагогів позашкілля. У скорому часі усе представимо на наших каналах.

Це були, мабуть, найважчі півроку для української освіти з часів відновлення незалежності. Попри все, ми змогли довести, що вистоїмо. Вони зруйнували 286 та пошкодили 2477 закладів освіти. Але їм не зруйнувати того, що поза стінами, і що є набагато сильнішим за обстріли – прагнення до гідності, свободи, просвіти, демократії, вдосконалення та нової якості життя. Саме ці цінності несе українська освіта. А нам залишається вчитися та вчити, адже наші знання і наш рівень освіченості – це зброя проти ворога, якого ми обов’язково в скорому часі виженемо з нашої землі. Зараз ми йдемо у новий академічний рік – вперед, до остаточної перемоги.

Авторка статті: Марта Томахів, Координаторка проєкту “Ініціатива академічної доброчесності та якості освіти – Academic IQ”