Автор – Дмитро Шулікін

Газета “Освіта України” №18-19 від 15 травня 2017 року

Нині академічна доброчесність потроху стає трендом. І недарма, адже її недотримання знижує репутацію університетів, «здешевлює» дипломи в очах роботодавців, та й узагалі – руйнує авторитет української освіти у світі. Під час конференції, яку організували Американські Ради з міжнародної освіти, Проект сприяння академічній доброчесності в Україні (SAIUP), НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського» й Українська бібліотечна асоціація, представники вишів поділилися кращими практиками своєї діяльності.

Хоча до перемоги над недоброчесністю ще дуже і дуже далеко, але боротьба із цим ганебним явищем у деяких університетах триває доволі успішно.

Директор департаменту вищої освіти МОН Олег Шаров, розповідаючи про поточну роботу МОН у цьому напрямі, нагадав, що в середньостроковому плані дій уряду передбачено створення Репозитарію академічних текстів, з допомогою якого можна буде виявляти випадки плагіату. Зараз міністерство займається розробкою відповідної нормативної бази. Є сподівання, що впродовж літа документи будуть затверджені на рівні Кабміну. Також в урядовій програмі йдеться про запровадження вступного іспиту у формі ЗНО при вступі до магістратури з права – цьогоріч така форма вступу передбачена для всіх абітурієнтів.

На громадському обговоренні перебуває декілька проектів нових документів. Один із них пропонує запровадження іспиту з іноземної мови у формі ЗНО – для вступників до магістратури. Заплановано, що в 2018 році це буде експеримент для частини спеціальностей, а для всіх інших така практика вводитиметься в 2019 році (докладніше про це читайте в інтерв’ю з директором департаменту в «ОУ» №15–16 від 24 квітня 2017 року). Одним з елементів академічної доброчесності Олег Шаров вважає можливе запровадження вступу молодших спеціалістів на бакалаврат із урахуванням ЗНО.

Рекомендації ВиШам

Серед інструментів дотримання академічної чесності науковцями, освітянами і студентами, без сумніву, є кодекс честі. При цьому учасники дискусії наголошували, що такий документ сам по собі не є панацеєю. Водночас це – інструмент, який повинен бути однією зі складових діяльності університету.

Під час конференції згадували про Кодекс честі ученого України, який Національна академія наук ухвалила в 2009 році. Нині чотири з десяти ВНЗ, що беруть участь у проекті SAIUP, уже прийняли власні кодекси, інші – працюють над цим.

Координатор проекту Тарас Тимочко під час конференції надав рекомендації щодо впровадження етичних кодексів в українських вищих навчальних закладах. Формат такого кодексу, за словами експерта, може бути найрізноманітнішим – або єдиним документом для всіх, або ж можуть бути різні документи для адміністрації, викладачів, студентів. Чи навіть для різних сфер (видів) академічних відносин: гуртожитки, кампуси; фінансові, академічні питання тощо. На думку експерта, починати варто з дослідження рівня академічної доброчесності, яке визначає сильні та слабкі сторони університету і загальний стан у виші. Наголосивши, що до такого моніторингу варто залучати професійних соціологів, Тарас Тимочко зауважив, що найдостовірніші результати дають анонімні відгуки про певні випадки.

На другому етапі повинно відбутися публічне обговорення результатів, формування проекту документа, а на третьому – його доопрацювання вже після публічного обговорення і, врешті ­решт, затвердження.

Останнім і надзвичайно важливим етапом, за словами координатора проекту, є створення органу розгляду порушень, адже без цього кодекс буде звичайною декларацією прав і свобод, яка не впливатиме на академічне життя.

«Дуже важливо прописувати в кодексах чіткі процедури розгляду випадків недоброчесності, види порушення та можливі санкції, – резюмує експерт. – Окрім того, кодекс має бути синхронізований з усіма університетськими положеннями про навчальний процес, а також з українським законодавством. У такому разі не доведеться вирішувати справи в суді, оскільки ВиШ матиме повне право накласти ту чи іншу санкцію.

Практика імплеметації

Серед українських вишів однією з перших узялася формувати кодекс академічної доброчесності Київська політехніка. Вчена рада затвердила документ у квітні 2015 року, нині триває імплементація його положень. Але ще до цього, за словами першого проректора ВНЗ Юрія Якименка, в університеті намагалися проводити політику прозорості.

– Наприклад, у 2014 році запровадили оприлюднення наших кандидатських і докторських дисертацій на сайті, – зауважує Юрій Іванович. – Наступним кроком були магістерські роботи: наші випускники ставили підпис під тим, що вони повинні дотримуватись умов доброчесності з точки зору виключення плагіату.

Детальніше про історію створення університетського кодексу і його імплементацію розповів учений секретар НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського», декан факультету соціології і права Анатолій Мельниченко. У ВиШі обрали модель, яка передбачає узагальнений кодекс честі для всієї спільноти – науковців, викладачів, студентів і будь­-кого, хто долучається до діяльності у ВНЗ.

– Власне наявність кодексу честі кардинально щось не змінює, – переконаний Анатолій Мельниченко. – Документ може існувати, а спецради – присвоювати псевдовченим наукові ступені, можуть бути написані величезні стоси статей і монографій, які насправді не вирішують жодної наукової проблеми. Тому й постає питання імплементації таких документів.

Є ризик, що кодекси прийматимуться директивно згори, не дослухаючись до університетської спільноти. У «КПІ» вирішили піти іншим шляхом.

– Проект кодексу презентували на цілій низці рад – методичній, адміністративній, навчально­-виховній, – розповідає Анатолій Мельниченко. – Профспілка студентів викладала його в мережі для обговорення. Доповнень було не так багато, але студенти їх надавали.

Звичайно, не все відбувається швидко – імплементація виявилась одним із ключових викликів. Окрім того, через рік після ухвалення провели опитування серед студентів – 17 відсотків ще нічого про нього не знали. Але враховуючи те, що нині його підписують першокурсники, невдовзі цей показник, без сумніву, зменшиться.

– Для дотримання членами університетської спільноти етичних і морально-­правових принципів цього кодексу передбачено створення Комісії з питань етики та академічної чесності, – зауважує Анатолій Мельниченко. – Вона наділяється правом отримувати і розглядати заяви щодо порушення Кодексу честі й надавати пропозиції стосовно накладання відповідних санкцій. До того ж у нашому ВНЗ діє робоча група з питань академічної доброчесності університету, яка займається поступовою імплементацією положень кодексу.

 

Удосконалити законодавство

Одна із санкцій, яка може бути накладена на плагіатора, – відмова у видачі диплома. Більшість американських університетів має таке право. Відповідним чином намагаються вчиняти і деякі наші виші. Але на українському ґрунті трапляються різноманітні колізії, насамперед, через недосконале законодавство.

Міністр освіти і науки у 2014–2016 рр., професор Києво­Могилянської академії Сергій Квіт розповів про конкретні випадки з практики вишу. Так, одна з колишніх студенток, якій не видали диплом через плагіат у дипломній роботі, звернулася до суду, а також до Державної інспекції навчальних закладів. Нещодавно відбулась перевірка на предмет захисту прав колишньої студентки. Крім того, є поперед­нє рішення суду щодо її поновлення у виші.

– Нині в Україні плагіатор повністю захищений, – вважає екс-­міністр. – Ніколи суд не стане на бік університету чи будь­якої іншої інституції, яка впіймала плагіатора на гарячому. Наші суди реагують на крадіжку інтелектуальної власності, коли можна довести фактичну матеріальну шкоду.

Отже, на думку Сергія Квіта, потрібні зміни до законодавства, а поняття академічного плагіату потрібно окремо прописати не лише в освітніх законах. У будь­якому разі, як наголошує екс­міністр, саме академічне середовище повин­но мати право на остаточне слово у разі виявлення академічної недоброчесності.

Академічне письмо – про центри і курси

Нині в університетах – учасниках Проекту SAIUP триває запровадження курсу «Основи академічного письма» – від бакалаврських і до PhD­програм. До того ж уже є приклади створення окремих підрозділів – центрів академічного письма.

Доцент кафедри всесвітньої історії Ізмаїльського державного гуманітарного університету Віктор Дроздов зауважує, що причиною створення в університеті центру академічного письма стала відсутність відповідних навичок у частини студентів. Скажімо, деякі з них не можуть відрізнити запозичення від посилання. З іншого боку, викладачі часом самі толерантно ставляться до плагіату або вважають, що студента вже хтось навчив цих навичок.
«Найкращий спосіб протидії плагіату – це його попередження, – вважає Віктор Дроздов. – Для цього потрібен певний підрозділ в університеті, який матиме просвітницьку мету – навчати студентів і виховувати культуру наукового мовлення».

– Зрозуміло, що ми стикаємося з певними проблемами, – розповідає Віктор Дроздов. – Зокрема, це відсутність достатньої мотивації у студентів щодо отримання консультативної допомоги в центрі. Справді, кількість відвідувачів поки не є високою. Друга проблема – толерантне ставлення викладачів до плагіату. Сподіваємося, що створення Репозитарію академічних текстів і подальша наша робота все­-таки це порушення подолає.

Серед перспектив діяльності центру доцент кафедри все­світньої історії виділяє залучення молодих учених, аспірантів та магістрантів у якості тьюторів з академічного письма, адже вони вже пройшли шлях написання робіт і можуть дати рекомендації молодшим студентам. А також – налагодження співпраці з різними структурними підрозділами університету з Науковим товариством молодих учених, аспірантів та студентів ІДГУ, залучення працівників бібліотеки університету при формуванні навичок цитування та оформлення бібліографічних посилань.

Крім того, що дуже цікаво, планується налагодження співпраці зі школами міста та району, надання методичної допомоги вчителям щодо попередження плагіату в навчальній діяльності.

Доцент кафедри невідкладної та екстреної медичної допомоги Тернопільського державного медичного університету імені Івана Горбачевського Оксана Сидоренко розповіла про особливості впровадження та викладання курсу академічної доброчесності на PhD-­програмах за спеціальностями «Медицина», «Охорона здоров’я» та «Фармація». Загальна кількість кредитів ECTS – 3, курс складається із трьох основних модулів, які передбачають лекційну та семінарську частини. Перший модуль – «Формування академічної культури аспіранта», другий – «Інтелектуальна власність», третій – «Усне й писемне мовлення. Написання тексту».

У тематичному плані семінарських занять зустрічаємо такі теми: «Академічна культура, академічна доброчесність та академічна нечесність», «Кодекс честі. Необхідність чи забаганка моди?», «Доброчесність у медицині. Інтелектуальна власність та її порушення», «Кодекс честі університету. Написання проекту». Вінчає це все захист проекту «Кодекс честі університету».

– Найголовніше, що запровадження такого курсу знайшло жвавий відгук серед наших аспірантів, – зауважила Оксана Сидоренко. – Вони надзвичайно зацікавлені темою академічної доброчесності. Тому вважаю, що рішення адміністрації університету створити таку програму було правильним.

Проректор з наукової роботи Луцького національного технічного університету Валентина Галущак висвітлила особливості модульного конструювання та введення курсу «Основи академічного письма» на програмах підготовки бакалаврів, який планується запровадити у виші з наступного навчального року.

Якщо спочатку планували вводити курс «Основи академічного письма» в програми підготовки бакалаврів Луцького НТУ, включивши його модулі в інші навчальні дисципліни, то потім зрозуміли, що це повинна бути окрема дисципліна, яка вивчатиметься у першому семестрі першого курсу. «Ми не передбачаємо лекцій у цій дисципліні, а прагнемо, щоб вона мала практичне спрямування», – зауважує Валентина Галущак.

 

Превентивні механізми

«Якщо ми не навчимо студента дотримуватись академічної доброчесності, то жодної боротьби із плагіатом не вийде; і тут велика відповідальність лягає на кожного з нас як учасника освітнього процесу», – переконаний доцент кафедри політичної економії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Володимир Сацик.

Викладач розповідає, що стикнувся із проблемою – студенти КНЕУ під час виконання курсової роботи часто вдаються до академічно нечесної практики. Тож студентам-­першокурсникам запропонували як експеримент оновлений формат курсової роботи – теоретико­-емпіричне дослідження з використанням аналітичних і статистичних даних, – який спонукає до самостійних дослідницьких пошуків та передбачає суворий контроль отриманого доробку на наявність ознак плагіату.

– Кафедра пропонує лише перелік широких тем, виходячи з якого, студент обирає власний напрям досліджень та у співпраці з викладачем розробляє вужчу назву дослідження, – розповідає Володимир Сацик. – Якщо проблема – «Циклічність економічного розвитку», то я пропоную студенту дослідити, які чинники визначали динаміку такого розвитку в пострадянський період.

Щодо структури курсової роботи, то, за словами викладача, було запропоновано формат, який наближається до визнаних у світі провідних наукових журналів. Стосовно перевірки на плагіат, то студенти надають у розпорядження викладача свої електронні скриньки, які реєструються в системі Unplug, і остання запрошує їх самостійно завантажити курсову роботу для наступної перевірки. Але лише викладач, який працює зі студентом, може прийняти остаточне рішення про те, чи містить робота плагіат.

– Незважаючи на те, що формат роботи був інноваційним, у 50% робіт усе ­таки були ознаки плагіату, – розповідає Володимир Сацик. – Але це все­ таки позитивна динаміка, раніше «запозичень» було більше.

 

Роль бібліотек

– Академічної доброчесності не досягнеш, коли починаєш займатися проблемою лише в університеті, – вважає віце­­президент Української бібліо­течної асоціації (УБА) Валентина Пашкова. – Нею має бути пронизано все наше життя змалечку. І в цьому плані дуже важливими інституціями для освіти – як формальної, так і неформальної – є бібліотеки: й університетські, й інші, зокрема шкільні.

Отже, не дивно, що до проекту SAIUP долучилась і УБА. Асоціація проводить різноманітні заходи для бібілотекарів – семінари, бесіди, готує методичні матеріали, присвячені академічній доброчесності. На думку директора бібліотеки «КПІ» Оксани Бруй, саме бібліотеки мають бути центрами боротьби за академічну доброчесність, і якраз у них треба створювати центри академічного письма.

 

Замість післямови

Під час підбиття підсумків було наголошено, що до боротьби за академічну доброчесність повинні долучитися всі – викладачі, бібліотекарі, студенти і, звичайно, адміністрація вишів.

– Ідея Проекту сприяння академічній доброчесності в Україні полягає саме в тому, щоб з’явились університети, які зможуть передавати досвід, – зауважив Тарас Тимочко. – Дуже добре, що так і сталося. Тому надалі планується поширювати проект на інші ВНЗ, працювати з учителями, зокрема, через курси підвищення кваліфікації.

– Ми всі маємо зрозуміти: якщо не змінимо моральні правила в системі освіти, нас не очікує нічого доброго, – резюмував президент Міжнародного фонду досліджень освітньої політики і модератор конференції Тарас Фініков. – Тому проявам академічної недоброчесності повинен бути наданий дієвий опір.

Фото – Дмитро Шулікін, Максим Короденко

Текст статті на Facebook сторінці видання “Освіта України”